Меф Дивногорск Меф мяу мяу

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Ох, что за изи жизнь, друзья. Вот я, обычный обдолбыш, решил болтануться на новогодней елке на площади. Только деньги мне нужны, чтобы закладки себе нашарить. Люди говорят, что мефедрон - это ширка, самое огонь наркоша. Чалдонить такому, слегка отломаться, просто мечта!

Но как же я без боинга? Без этой штуки, которая меня в нирвану отправит? Соберусь с духом, пойду на поиски таблетолога. Надеюсь, он меня не подведет, потому что без его помощи я не смогу обдолбышевать.

Итак, я узнаю, что человек по кличке "Шурик" знает, где можно достать боинги. Приходит мне на ум, что в кинематографической трилогии "Бригада" ширка часто обозначается как боинг. Как-то все связано, что ли?

Встречаемся с Шуриком. Он выглядит как настоящий чел. Такой молодежный, с валиками под глазами и модными татуировками на шее. Он как будто прямиком из свердловской тюрьмы вырвался, такой здоровый. Но речь у него, я откровенно говоря, не очень понятная. Все время непонятные выражения использует, типа "вещь курортная" и "пацаны в шоке". Но я, конечно, пофиг, главное, чтобы он мне боинги продал.

Он достает из своего кармана какие-то оранжевые пакетики. Ну, что ж, выглядит как настоящие закладки. Я такие еще никогда не видел! Приятный запах, как будто апельсины натертые. Наверное, это просто мафоны их так называют, закладками. Ну да ладно, главное - чтобы работали, как надо.

Забираю свои новые дружки, мне уже начинает чалдонить. Пойду-ка я к елке, под нее залезу. Чтобы по-наркомански, в общем, отметить Новый год.

Элка на площади просто огонь! Море огоньков, снежинок и шаров. Вокруг много народу, все веселятся и смеются. Но меня это не волнует, я просто ломаю всю эту новогоднюю атмосферу и залезаю на елку. Ощущения просто космические!

Тут мне вдруг в голову приходит идея сфоткаться на елке. Все уже в фотографиях несутся, семьи, друзья, молодежь. Ну и как вариант, фото потом просветить, фильтром помутить, чтобы все поняли, что я нашарил закладок и снялся на елке.

Сделал селфи, вроде получилось. Вижу уже, как под фото в комментариях пишут: "Ого, ты челка, Стас! Челка!", "Как ты на елку залез, братик? Это же круто!" и тому подобное. Ну что ж, достигнул своей нирваны, мужики. Где-то далеко там, на другой стороне, люди пусть дарят друг другу подарки, а я в своем маленьком мирке счастлив. Ну и ладно, пускай они веселятся, а я своим боингом отдыхаю.

Надо бежать, время не ждет. А еще неизвестно, как об этом узнает наш дорогой родИтель. Удачи всем, пацаны! Не забывайте радовать себя и близких, цените каждый миг и делайте то, что вам по-настоящему нравится!

Так помню, взял я свою последнюю зарплату и пошел к парням, где у них на месте мой тайник был. Достал оттуда эту дрянь и принялся тусить в кругу своих друзей. Эй, ты слышишь? Мне аж похер на все стало, даже на ментов, которые все время на задницу нас сажают. Такие уж у нас головняки от этой дряни, что стоит на улице выйти, сразу же чувствуешь, что они тебя под лупой держат.

Вообще, иногда казалось, что я вырвался из рук умершего афганца, который свою коноплю на душе нес. Нет, я не хочу показаться мудаком, брат, но я мечтал о другой жизни, о жизни без головняков и без ментов на пятую точку. Хотел просто сказочный мир построить, где мы были бы короли, а реальность только в компьютерных играх существовала.

Знаешь, меня страшно порой задевает, что такие глупые вещи становятся главными в жизни. Но увы, брат, страсти берут своё, и ты уже не распознаешь, куда приводят тебя твои желания.

Так что братишка, оставь поблизости все эти дрянные закладки и игры в Steam, иди и ищи свою настоящую страсть, свое собственное счастье. Не забывай, что реальность - она такая, что позволяет нам ощутить настоящие эмоции и проблемы, а не прятаться в мире фантазий и иллюзий. Жизнь дороже, чем наркотики и игры, и я надеюсь, что хоть один из нас это поймет, брат.